Юридичні послуги Калуги

Надання усіх юридичних послуг

Видами юридичної допомоги є:

—допомога в написанні заяв, скарг, клопотань;

—участь у кримінальному, цивільному, арбітражному процесах;

—представлення інтересів довірителя в органах державної та судової влади.

—надання консультацій, довідок;

Юридична консультація — це роз‘яснення чинного законодавства, довідка — інформація про зміст тих чи інших положень закону. Адвокат повинен давати консультації і надавати довідки негайно після звернення до нього громадянина. Однак при відсутності у адвоката достовірної інформації йому необхідно перенести час візиту на пізніше, а самому серйозно опрацювати питання. В якості альтернативного виходу можна запропонувати звернутися за аналогічною консультацією к. своєму колезі, що спеціалізується в даній області. Заборонено давати неповні, неконкретні і тим більше невірні відповіді на питання, що становлять предмет консультації.

Форма консультації (письмова або усна) не повинна впливати на її якість. Якщо відвідувач не обізнаний про те, що консультації та довідки можуть даватися як в усній, так і в письмовій формі, на початку розмови слід роз‘яснити йому дане положення.

Вимога, яка пред‘являється до документів, складених адвокатом, — їх правовий характер. Це означає, що в документах повинна міститися прохання (чи вимогу) про початок, зміну або припинення правовідносин.

Заява — це документ, в якому міститься обґрунтована прохання про ініціювання правовідносин. Таке прохання має бути конкретною, адресованій належному адресату і підписаної заявником.

Скарга — це документ, звернений у вищестоящий орган або вищестоящому посадовій особі, в якому міститься прохання змінити або скасувати рішення, заборонити або визнати незаконними дії (бездіяльність) органу (посадової особи), на які принесена скарга.

Клопотання являє собою заявлену з метою найбільш повної реалізації власних або подаються прав прохання про здійснення дій, прийняття рішень або про відмову від цього, адресовану органу або посадовій особі, наділеного відповідними владними повноваженнями.

Повноваження адвоката повинні бути підтверджені відповідними документами.

В цивільному судочинстві адвокат бере участь в якості представника довірителя і має належним чином оформлені повноваження на ведення справи.

Адвокат має право виступати в арбітражному судочинстві як представника громадянина, в тому числі індивідуального підприємця, і як представників організації.

У кримінальному судочинстві адвокат може виступати на стороні як обвинувачення, так і захисту. На стороні захисту адвокат може мати повноваження захисника, тобто особи, яка здійснює в установленому законом порядку захист прав і законних інтересів підозрюваних і обвинувачених і що надає їм юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі. Адвокат вправі виступати і в якості представника цивільного відповідача.

Адвокат в якості представника довірителя може брати участь в розгляді справ у третейському суді.

Повноваження адвоката повинні бути підтверджені довіреністю. У виконавчому провадженні адвокат має право на вчинення від імені акредитуючої всіх діях, пов‘язаних з виконавчим виробництвом, однак ці дії повинні бути спеціально обумовлені у довіреності, виданої акредитуючою, зокрема: пред‘явлення і відгук виконавчого документа; передача повноважень іншій особі (передоручення); оскарження дій судового пристава-виконавця; отримання присудженого майна.

Адвокат може надавати юридичну допомогу неповнолітнім, щодо яких виконується покарання у вигляді позбавлення волі.

Видом юридичної допомоги, що надається адвокатом, може бути і надання інших правових послуг. До інших видів правової допомоги відносяться, наприклад, допомога по кримінальних справах, яка полягає у використанні адвокатом тактичних прийомів захисту, виборі засобів та способів захисту прав і законних інтересів підозрюваного (обвинуваченого), допомогу в складанні цивільно-правових договорів, що складаються в простій письмовій формі, і т. д.

Надання юридичної допомоги на території Російської Федерації адвокатами іноземної держави може мати місце у випадках, коли хоча б однією стороною спору є юридична або фізична особа, що перебуває (перебувала) у правовідносинах, що регулюються (регулювалися) норм права іноземної держави.